Орден продовжує життя хірурга

У  Тернопільському державному медичному університеті  відбулось урочисте нагородження  орденами «ЗА СПАСІННЯ ЖИТТЯ» імені академіка Леоніда Ковальчука. Дві попередні церемонії  пройшли у 2016-ому році, а 15 березня 2017-го відзнаки отримали дев’ятеро номінантів, які заслужили це своїми вчинками, спрямованими на порятунок інших людей. Про кожного з нагороджених буде окрема розповідь, а  цими рядками хочемо розповісти про людину, іменем якої орден власне і названо…

Леонід Ковальчук народився 15-го березня 1947-го року у простій  багатодітній сім’ї, яка мешкала тоді у селі Тернівка, що на Хмельниччині. І ніби по аналогії з назвою рідного села  Тернівка – тернистим і  непростим був його  життєвий шлях  до висот обраної професії. А обрав Леонід Ковальчук медицину.

У 1967 році закінчив Бережанське медичне училище і, самотужки – без жодних протекцій (звідки їх було взяти звичайному сільському юнаку…) подолав  вступний конкурс і був прийнятий до Тернопільського медінституту, який успішно закінчив у 1973-ому і поїхав набувати досвіду за розподілом. Але  доля розпорядилась таким чином, що до Тернополя лікар Ковальчук ще повернеться, але до часу цього повернення мине не один рік.

Ще під час навчання він обрав фах хірурга, жодного разу цій справі не зрадив і пройшов усі сходинки до опанування  високої  хірургічної майстерності. А без щоденної, реальної, практичної роботи – досягнути цього неможливо. І роботи такої Леонід Ковальчук не те що – не уникав, він її – прагнув. Був  хірургом  дільничної лікарні села Устя-Зелене, завідував хірургічними  відділеннями Великодедеркальської  районної  лікарні  Тернопільщини та Знам’янської   центральної  лікарні Кіровоградської області. І всюди оперував і оперував…

І  у 1981-ому здібного хірурга Ковальчука запросили повернутись до Тернополя. Тут  професійні сходинки були вже іншого масштабу, але і робочої  віддачі вимагали у подвійному розмірі. Саме у рідному медінституті  він розпочав «тернопільський шлях» – спочатку асистент, пізніше – завідувач кафедри шпитальної хірургії, головний хірург облздороввідділу, у 1988-ому захистив докторську дисертацію, у 1994-ому обійняв посаду проректора з лікувальної роботи, а  у 1997-ому був призначений ректором. Саме під  керівництвом  ректора Ковальчука – у 2004 році – медінститут  отримав статус університету імені І.Горбачевського.


Професор, член-кореспондент  Національної академії медичних наук України, Заслужений діяч науки і техніки, автор сотень наукових праць, багатьох монографій, винаходів і підручників, реформатор медичної освіти та охорони здоров’я. Все це – про Леоніда Ковальчука. Але насамперед  він – хірург. Попри зайнятість адміністративною і науковою роботою, продовжував оперувати. І  часто повторював: «В операційній я відпочиваю…»

На церемонії  вручення орденів «ЗА СПАСІННЯ ЖИТТЯ» було багато людей, які добре знали і згадували теплими словами Леоніда Якимовича. Скажімо, професор Володимир Бігуняк  познайомився з ним ще у далекому 1973-ому році – тоді  молодий лікар Ковальчук  почав працювати над кандидатською дисертацією. А потім, коли  Бігуняк був уже обласним комбустіологом, а Ковальчук  головним хірургом області, обоє часто виїжджали разом рятувати хворих.

А заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра  переконаний, що  місто має пишатись «місцевою пропискою» ордена «ЗА СПАСІННЯ ЖИТТЯ» і здобутками людини, іменем якої нагороду названо.

Академік Леонід Ковальчук пішов з життя, але добре ім’я Хірурга продовжує жити не тільки у пам’яті  врятованих ним людей, а й у ордені  «ЗА СПАСІННЯ ЖИТТЯ».

Ваша реакція на матеріал

Залишити коментар

Your email address will not be published.


*